Глухвського запропоновано використовувати як компонент

Теория и практика производства и применения ячеистого бетона в строительстве - Большаков В.И.

134

Іншою перспективною системою
для створення неавтоклавних ніздрюватих бетонів є зололужні в’яжучі [11, 12].
При вмісті паливної золи до 80% від маси в’яжучої речовини, ніздрюваті бетони
характеризуються міцнісними показниками, що задовольняють вимогам діючих
нормативних документів. Використання ж великої кількості золи може суттєво
покращити екологічну ситуацію, оскільки рівень використання паливних зол є
набагато нижчим у порівнянні навіть із доменними шлаками. Крім того, за рахунок
незначної модифікації складу зололужні ніздрюваті бетони можуть набувати
спеціальних властивостей, зокрема жаростійкості. В СІІІА розвивають також
технологію виготовлення автоклавованих зололужних газобетонів з підвищеними
міцнісними характеристиками [13].

Водночас при застосуванні
зололужних та шлаколужних в’яжучих речовин існуючі підприємства потребують
суттєвого переоснащення та реорганізації виробничого процесу. Тому індустрія
вимагає застосування таких матеріалів, які б характеризувались перевагами
лужних в’яжучих та не потребували значного переоснащення виробництва. В
ДержНДІВМ ім. В.Д. Глухівського запропоновано використовувати як компонент
неавтоклавних ніздрюватих бетонів лужний портландцемент, застосування якого не
потребує значної зміни технологічного процесу на промислових підприємствах.
Така в’яжуча речовина дозволяє отримувати матеріали з дуже широкою галуззю
застосування, зокрема для створення звичайних стінових матеріалів, вогне- та
жаростійких тощо. Ніздрюваті бетони на основі такої сировини можуть містити
велику кількість золи (до 60%), або інших відходів промисловості та
теплоенергетики. На основі лужних портландцементів було зокрема отримано
жаростійкі пінобетони густиною 800...900 кг/м3, міцністю при стиску
до 7,8 МПа та залишковою міцністю після випалювання до 90% [14].

134

Вперед